Черкаська громада: перша на шляху децентралізації в сфері культури

Черкаська громада: перша на шляху децентралізації в сфері культури

Основним завданням децентралізації в 2017 році визначено секторальне просування реформи в різних галузях – освіті, медицині, культурі, системі надання адмінпослуг, земельних відносинах, дорожній інфраструктурі, сфері планування територій. Зокрема, у січні вже презентовано Концепцію «Децентралізація: сектор Культура», в якій чітко визначені  індикатори результатів впровадження реформи у галузі. Таким чином, напрацьовано  маршрутну карту подальшого просування реформи децентралізації у галузі культури та активного включення у процес регіонів, міст та громад.

Які зміни очікуються в цій галузі на Донеччині, як просувається реформування та яким чином вирішуються проблемні питання в об’єднаних територіальних громадах розповіла начальник управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації Аліна ПЕВНА.

  • Аліно Валентинівно, як відбувається децентралізація в сфері культури, чи є вже зміни в об’єднаних територіальних громадах області?

Звісно, що після створення нових об’єднаних територіальних громад, мають бути створені й нові структури. У цьому році Черкаська об’єднана територіальна громада, яка створила свою структуру в галузі культури, вже відзвітує обласному управлінню культури. Але це тільки початок. Перш за все, потрібно роз’єднати матеріально-технічну базу закладів культури відповідно до територій, на яких залишаються ці заклади, а також сформувати свої сектори, відділи, управління, які будуть займатися саме організацією роботи в закладах культури, тобто створять нову культурну платформу на території об’єднаної громади.

На прикладі Черкаської громади можу сказати, що ми вже розробили пілотний проект. Зараз цей проект впроваджується в життя, і такий же проект ми рекомендуємо до реалізації Лиманській об’єднаній територіальній громаді (там тільки починають над ним працювати), а також об’єднаній територіальній громаді з центром у м. Покровськ. Якщо брати за пілотний варіант Черкаську ОТГ, то маємо наступне. На території громади досі існувало 16 закладів культури – 16 юридичних осіб. Але по факту громада не може утримувати всі ці заклади. Утримання залежить не тільки від заробітної плати, є також комунальні видатки, і вони перевищують заробітну плату. Тому таке утримання територій, на наш розсуд і на розсуд громади, інколи є безпідставним.

Після проведення першого етапу реформування на території Черкаської громади залишиться 9 закладів культури. З них один буде центральним, який надаватиме методичну і практичну допомогу іншим закладам. Крім того, це буде базовий заклад, який формуватиме основні напрямки розвитку галузі не лише в селище Черкаське, але й у тих населених пунктах, що входять до складу Черкаської територіальної громади.

Окрім цього закладу, будуть створені клуби-музеї, клуби-бібліотеки, молодіжні культурні клуби, історико-культурний клуб і будинок національної культури. Чому такі різні назви? Тому що ми вивчили той досвід і той склад населення, який проживає в територіальній громаді та з’ясували, що одні села є більш молодими і в них можуть розвиватися молодіжні платформи, а в інших селах мешкають люди більш досвідчених вікових категорій, які добре зберігатимуть національну культуру.

Таким чином, завдяки діяльності всіх дев’яти закладів культури, які працюватимуть на території Черкаської ОТГ, буде розвиватися культурна складова у повному обсязі.

Крім того, ці заклади будуть не просто розвиватися, вони повинні забезпечити більш високий рівень обслуговування території абсолютно всієї громади, не тільки селища Черкаське, але й тих населених пунктів ОТГ, які знаходяться на відстані.  

Нещодавно ми провели виїзну зустріч у с. Майдан, яке входить до складу Черкаської ОТГ:  мешканці села скаржилися на роботу закладів культури. Ми зробили моніторинг роботи цих закладів, перевірили діяльність клубно-бібліотечної системи і факти, про які заявляли громадяни, на 95% підтвердилися. Обласним управлінням надані відповідні рекомендації для поліпшення роботи закладів культурної сфери, і можу сказати, що реформування галузі на прикладі села Майдан – це перші зміни, які відбуваються у руслі децентралізації в культурі.

  • Які проблеми виникають у ході реформування?

Дуже не хотілося б закривати ті заклади в громаді, які можуть працювати, які зроблять щось корисне для населення в плані розвитку культури, а не будуть тягарем для всієї громади. Але якщо в такому закладі немає кадрового потенціалу і фахівців не можуть знайти, то чи довго такий заклад проіснує? Крім децентралізації, яку ми зараз проводимо, хотілося б також оновити кадровий склад.

І ще така річ. Якщо раніше територія Черкаської ОТГ входила до Слов’янського району, то сьогодні це - самостійна громада. Процедура виведення зі складу району матеріально-технічної бази є досить делікатним питанням. Звісно, якщо передавати книжковий фонд, то це не проблема: книжковий фонд в бібліотеках вже застарілий. А якщо передавати школу мистецтв, то це вже інше. Інструменти для школи мистецтв коштують дуже дорого. Зрозуміло, що одна громада не хоче передавати їх іншій, тобто район не в захваті від того, що вони мають передати інструменти іншій територіальній громаді задарма. Як буде існувати район і яким чином на тій території, що залишилася, проходитиме навчання в позашкільних мистецьких навчальних закладах – питання.

А сама громада на сьогоднішній день не має можливості придбати тієї кількості інструментів, яка потрібна для повноцінного функціонування позашкільного мистецького навчального закладу на території ОТГ. Але діти, що мешкають в об’єднаній громаді дуже потребують саме такого навчання. Дуже потребують, тому що ми маємо казати правду – від культурної платформи залежить подальше виховання наших дітей. І якщо ми хочемо мати хороші кадри - ми ці кадри маємо самі вирощувати. Тому на сьогоднішній день питання передачі інструментів, матеріально-технічної бази та й самої школи мистецтв не вирішено.

Поки що вчинили так: Слов’янський район платить заробітну плату вчителям, які працюють в Черкаській ОТГ, а громада компенсує району виплати по цій заробітній платі.

  • А як далі буде вирішено це питання?

Я думаю, що через мудрість керівників двох громад маємо зробити так, як буде краще для мешканців та для розвитку громади. Так само вирішуємо питання із головою об’єднаної громади про передачу матеріально-технічної бази саме Черкаській громаді. Але такі моменти є вкрай негативними - коли при об’єднанні громади ми можемо втратити ті заклади, які дійсно функціонували би та готували кадровий потенціал для галузі культури на своїй території. А якщо немає домовленості та немає підзаконних актів (а їх дійсно немає) про розмежування матеріально-технічної бази і порядку її передачі? Якщо немає підзаконних актів, звісно, що це має робитися через людський фактор і порядність керівників.

В тій же Черкаській громаді, як я вже казала, працює позашкільний навчальний заклад – школа мистецтв. Фактично це була районна школа мистецтв, тобто в Слов’янському районі одна така школа, яка знаходиться на території Черкаської громади. Після роз’єднання громада своє майно має забрати собі, бо школа повинна функціонувати. А Слов’янська районна рада, яка виділяла колись давно кошти на придбання музичних інструментів і взагалі всієї матеріальної бази для роботи цієї школи, каже: якщо ми вам віддамо інструменти, то яким чином ми собі створимо школу, де ми купимо інструменти для своєї школи, нам також потрібні діти, які будуть грати на інструментах, які будуть далі вчитися і колись повернуться до нас. У свою чергу, Черкаська громада вважає, що ця школа завжди працювала у них, бо так склалося територіально, і якщо школа відійшла до громади, то і матеріально-технічну базу також слід передати.

Причому, повторюся, немає такого підзаконного акту, згідно з яким можна урегулювати цю ситуацію таким чином, щоб діти і з Черкаської громади, і з іншої території Слов’янського району навчалися в цій школі.

Але все ж таки вихід є: в Черкаській школі можуть навчатися діти і з однієї, і з іншої громади, якщо громади між собою укладуть угоду про те, що одна громада буде компенсувати іншій кошти за навчання дітей. Таким чином, це буде перехід з бюджету однієї громади до бюджету іншої. На сьогоднішній день це оптимальний вихід з ситуації.

 

Ліана Міщенко